Методика розрахунку освітленості
Метод розрахунку освітленості:
Яскравість (Luminosity) означає ступінь освітленості об’єкта, що виражається світловим потоком, отриманим на одиницю площі, вираженим у люксах [x] (Lux, lx), тобто 1 м/м2.
1 люкс дорівнює освітленості, коли світловий потік в 1 люмен (люмен, лм) рівномірно розподілений на площі 1 м2. Освітленість базується на світловому потокі, який отримує вертикальна поверхня, і освітленість зменшиться, якщо її освітлювати похило. Розрахунок освітленості Методи розрахунку освітленості включають метод коефіцієнта використання, метод наближеної кривої, метод питомої потужності та метод поточкового розрахунку. (1) Метод розрахунку освітленості Метод коефіцієнта використання 1. Поняття коефіцієнта використання Коефіцієнт використання джерела освітлення – це світловий потік, що проектується на робочу поверхню (включаючи прямий світловий потік і світловий потік, відбитий з кількох напрямків на робочу поверхню) і Він представлений співвідношенням світлового потоку, випромінюваного всіма джерелами світла, тобто u=φe/nφ Коефіцієнт u пов’язаний із такими факторами:
1). Це пов’язано з типом, світловим ефектом і кривою розподілу світла лампи.
2). Це пов’язано з висотою підвішування лампи. Чим вище підвіс, тим більше відбитий світловий потік і тим вище коефіцієнт використання.
3). Це пов'язано з площею і формою приміщення. Чим більше площа приміщення і чим ближче воно до квадрата, тим вище коефіцієнт використання за рахунок більшого прямого світлового потоку.
4). Це пов'язано з кольором і чистотою стін, стелі та підлоги. Чим світліший колір, тим чистіша поверхня, тим більший світловий потік відбивається, а отже, тим вищий коефіцієнт використання.
2. Визначення коефіцієнта використання
Величина коефіцієнта використання повинна визначатися відповідно до коефіцієнта відбиття стіни та стелі та характеристик освітленого простору приміщення. Характеристики опроміненого простору приміщення характеризуються параметром «кімнатна швидкість» (скорочено RCR). Кімнату можна розділити на три частини відповідно до різних умов освітлення: верхня частина - це простір стелі, простір підлоги - під робочою поверхнею, а середня частина називається простором кімнати. Немає місця під стелею для приміщень зі стельовими світильниками або вбудованим освітленням, а також немає місця для підлоги для приміщень з робочими поверхнями на рівні землі. Коефіцієнт простору приміщення RCR=5hRC(l плюс b)/lb: де hRC--висота приміщення; l--довжина кімнати; b--ширина кімнати. Згідно з коефіцієнтом відбиття стіни та стелі (див. таблицю 8-1) і коефіцієнтом площі приміщення RCR, коефіцієнт використання можна знайти з відповідної таблиці коефіцієнтів використання лампи.
3. Розрахувати середню освітленість робочої поверхні за методом коефіцієнта використання
Під час використання ламп світлова ефективність самого джерела світла буде поступово знижуватися, лампи також будуть старими і брудними, а стіни і стелі освітлених місць також можуть забруднитися, тим самим зменшуючи світловий потік на працюючому поверхні, тому в розрахунковій роботі Під час розрахунку фактичної середньої освітленості на поверхні слід включити «коефіцієнт освітленості», менший за 1. Отже, фактична середня освітленість на робочій поверхні дорівнює Eav=uKnφ/A де u____коефіцієнт використання; K____ коефіцієнт затемнення (також відомий як коефіцієнт підтримки), контрольні значення наведено в таблиці 8-3; n____кількість ламп; φ____світловий потік, випромінюваний кожною лампою; ____Площа освітленої кімнати.
